Закрыть
Авторизация
Логин:
Пароль:

Забыли пароль?
Регистрация

В І С Н И К КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ISSN 1728–2713 
ГЕОЛОГІЯ 1(80)/2018

УДК 567.31+551.763 / (477.46)
Л. Попова1, канд. геол. наук, ст. наук. співроб., liliapopovalilia@gmail.com, 
В. Присяжнюк2, канд. геол.-мінералог. наук, ст. наук. співроб., prysval@ukr.net, 
О. Ковальчук3, канд. біол. наук, наук. співроб., biologiest@ukr.net, 
Л. Тустановська1, канд. геол. наук, асист., tustanovska@univ.kiev.ua 

1Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННІ "Інститут геології", вул. Васильківська, 90, м. Київ, 03022, Україна, 
2ІГН НАН України, вул. О. Гончара, 55б, м. Київ, 01054, Україна, 
3ННПМ НАН України, вул. Б. Хмельницького, 15, м. Київ, 01030, Україна 

ДІАПІРОУТВОРЕННЯ В ЗОНІ КАНІВСЬКИХ ДИСЛОКАЦІЙ: ГЕОЛОГІЧНИЙ ВІК, ЧИННИКИ ТА ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ 

Яр Меланчин Потік (південна частина Канівських дислокацій) перерізає декілька лусок з келовейськими глинами в ядрі, з падінням пластів на північ-північний захід. На сьогодні, на фоні загального погіршення відслоненості, ця територія надає майже виключну можливість зіставлення геологічних структур, біостратиграфічних даних і даних структурної морфометрії. З цією метою в середній частині яру була вивчена велика діапірова складка-насув. Будова четвертинних відкладів на її крилах свідчить, що після масштабних дислокацій лускувато-насувного характеру надзвичайно активні процеси площинного змиву, за відсутності розвинутої гідрографічної сітки, призводили до швидкого накопичення продуктів розмиву тут же поблизу, на схилах і в западинах рельєфу. Подекуди спостерігається ритмічність заповнення фронтальних міжскибових депресій, яка, вірогідно, відповідає сезонним змінам швидкості водних потоків (весняні/літні). Поза цим, імовірно, сезонним фактором, умови осадконакопичення додатково ускладнювалися неперіодичними подіями, можливо – повторними дислокаціями меншого масштабу. Зокрема, на відлогому (тиловому) крилі згаданої діапірової складки-насуву було виявлено ще два етапи накладених деформацій, які відбувалися одночасно з накопиченням схилового делювію на крилах. Четвертинні відклади дослідженої ділянки мають ознаки єдиного циклу делювіального осадконакопичення і, вірогідно, відповідають досить вузькому хронологічному інтервалу. 
Таку реконструкцію підтверджує і склад викопної фауни. Вона пошарово відбиралася з відкладів заповнення фронтальної міжскибової депресії (тафоценоз Меланчин Потік 1) та з порушених вторинними деформаціями делювіальних відкладів, що накопичувалися на тиловому крилі складки (Меланчин потік 2). Таким чином отримані численні черепашки наземних гастропод, а також поодинокі рештки амфібій і ссавців. Обидва тафоценози підтверджують картину розчленованого молодого рельєфу з обводненими низовинами і ділянками більш сухолюбної степової рослинності на підвищеннях. Зміни складу фауни гастропод у розрізі пояснюються динамікою площинного зносу, а не кліматичними причинами. Можливий вік відкладів, визначений за складом решток гризунів, лежить в інтервалі від другої половини середнього плейстоцену і до кінця пізнього плейстоцену; але виходячи із всього вищевикладеного цей інтервал слід звузити до дніпровського кліматоліту. Загалом фауна (як гастроподи, так і ссавці) достатньо толерантна до холоду, хоча і не екстремально кріофільна. Як склад фауни, так і пластичний характер накладених деформацій свідчить про відсутність суцільної багаторічної мерзлоти. Нові деталі в палеогеографічну реконструкцію дніпровського часу вносять знахідки амфібій. Їх кісткові рештки в дніпровських відкладах підкреслюють некоректність аналогії між ландшафтно-кліматичними умовами сучасних високоширотних прильодовикових територій і ландшафтом та кліматом дніпровського часу. 
Якщо розглядати розріз Мeланчиного Потоку як модель будови Канівських дислокацій у мініатюрі, то сценарій їх формування виявляється загалом подібним до описаного А.В. Матошком, Ю.Г. Чугунним. А саме, структури лускуватого алохтону передували утворенню ін'єктивного валу і поряд з іншими факторами певним чином спрямовували подальші дислокації. Води, що витискалися з-під тіла льодовика, рухалися переважно по латералі, оскільки юрські глини в основі верхнього поверху алохтону, розплющені і розтягнуті в ході насувних рухів, становили верхній водотрив. На межах між основними структурами ці води знаходили вихід до великих об'ємів пористих відкладів (крейдових, палеогенових, четвертинних алювіальних) і насичували їх. Посилився тиск на підстильні породи, і виник пояс вторинних діапірів (ін'єктивний вал). Натомість, дані структурної морфометрії свідчать на користь сценарію Ю.А. Лаврушина, Ю.Г. Чугунного (утворення ін'єктивного валу передує насувним рухам). 

Ключові слова: Канівські дислокації, викопна фауна, гастроподи, амфібії, гризуни, структурна морфометрія

Engl. [Abstract] http://doi.org/10.17721/1728-2713.80.02


ДИАПИРООБРАЗОВАНИЕ В ЗОНЕ КАНЕВСКИХ ДИСЛОКАЦИЙ: ГЕОЛОГИЧЕСКИЙ ВОЗРАСТ, ФАКТОРЫ И ПАЛЕОГЕОГРАФИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ 

   Овраг Меланчин Поток (южная часть Каневских дислокаций) пересекает несколько чешуй с келловейскими глинами в ядре, с падением на север-северо-запад и в настоящее время, на фоне общего ухудшения обнаженности территории, предоставляет почти уникальную возможность сопоставления геологических структур, биостратиграфических данных и данных структурной морфометрии. С этой целью в средней части оврага была изучена крупная диапировая складка-надвиг. Строение четвертичных отложений на ее крыльях свидетельствует о том, что после масштабных дислокаций чешуйчато-надвигового характера чрезвычайно активные процессы плоскостного смыва в отсутствие развитой гидрографической сети приводили к быстрому накоплению продуктов размыва тут же поблизости, на склонах и во впадинах рельефа. Кое-где наблюдается ритмичность заполнения фронтальных межскибовых депрессий, которая, вероятно, соответствует сезонным (весенним/летним) изменениям скорости водных потоков. Кроме этого, предположительно, сезонного фактора, условия осадконакопления дополнительно усложнялись непериодическими событиями, возможно – повторными дислокациями меньшего масштаба. В частности, на проксимальном крыле названной диапировой складки-надвига были выявлены еще два уровня наложенных деформаций. Очевидно, эти деформации имели место одновременно с накоплением склонового делювия на крыльях. Четвертичные отложения исследованного участка соответствуют единому циклу делювиального осадконакопления, и, вероятно, укладываются в достаточно узкий хронологический интервал. 
   Такую реконструкцию подтверждает и состав ископаемой фауны. Она послойно отбиралась из отложений заполнения фронтальной депрессии (тафоценоз Меланчин Поток 1) и из нарушенных вторичными деформациями делювиальных отложений проксимального крыла складки (Меланчин Поток 2). Таким образом получены многочисленные наземные гастроподы, а также единичные остатки амфибий и млекопитающих. Оба тафоценоза подтверждают картину расчлененного молодого рельефа с обводненными низинами и участками более сухолюбивой растительности на возвышенностях. Изменения фауны гастропод по разрезу объясняются динамикой плоскостного смыва, а не климатическими причинами. Возможный возраст отложений, определенный на основании остатков грызунов, лежит в интервале от второй половины среднего плейстоцена и до конца позднего; но исходя из вышеизложенного, этот интервал следует сузить до днепровского климатолита. В целом фауна (как гастроподы, так и млекопитающие) достаточно толерантна к холоду, хотя и не экстремально криофильна. Как состав фауны, так и пластический характер наложенных деформаций свидетельствуют об отсутствии сплошной многолетней мерзлоты. Новые штрихи в палеогеографическую реконструкцию днепровского этапа вносят находки амфибий. Их остатки в днепровских отложениях подчеркивают некорректность аналогии между ландшафтно-климатическими условиями современных высокоширотных приледниковых территорий и ландшафтом и климатом днепровского времени. 
   Если рассматривать разрез Меланчиного потока как модель Каневских дислокаций в миниатюре, то сценарий их формирования выглядит в целом сходным с предложенным А.В. Матошко, Ю.Г. Чугунным: структуры чешуйчатого аллохтона предшествовали образованию инъективного вала и, наряду с другими факторами, определенным образом направляли последующие дислокации. А именно, воды, которые отжимались из-под тела ледника, двигались преимущественно по латерали, поскольку юрские глины в основании верхнего яруса аллохтона, расплющенные и растянутые в ходе надвиговых движений, составляли верхний водоупор. На границах между основными структурами эти воды находили выход к большим объемам пористых отложений (меловых, палеогеновых и четвертичных) и насыщали их. Усиливалось давление на подстилающие породы и возник пояс вторичных диапиров (инъективный вал). Данные структурной морфометрии, напротив, свидетельствуют в пользу сценария Ю.А. Лаврушина, Ю.Г. Чугунного (образование инъективного вала предшествует надвиговым деформациям). 

Ключевые слова: Каневские дислокации, ископаемая фауна, гастроподы, амфибии, грызуны, структурная морфометрия

PDF [Текст] - Мова статті : українська.


(Рекомендовано членом редакційної колегії д-ром геол.-мінералог. наук, проф. 
В.В. Шевчуком)


© Попова Л., Присяжнюк В., Ковальчук О., Тустановська Л., 2018
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2018