Закрыть
Авторизация
Логин:
Пароль:

Забыли пароль?
Регистрация

ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ISSN 1728–2713

ГЕОЛОГІЯ 2(89)/2020


DOI: http://doi.org/10.17721/1728-2713.89.03 

УДК 548/549.61

 

І. Квасниця1, канд. геол. наук, доц., E-mail: ikvasnytsya@gmail.com,

В. Квасниця2, д-р геол.-мінералог. наук, проф., E-mail: vmkvas@hotmail.com 


1Київський національний університет іменні Тараса Шевченка, ННІ "Інститут геології", вул. Васильківська, 90, м. Київ, 03022, Україна 

2Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України, пр. Акад. Палладіна, 34, м. Київ, 03680, Україна

 



ПРОСТІ ФОРМИ КРИСТАЛІВ ЦИРКОНУ ІЗ КРИСТАЛІЧНИХ ПОРІД УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ТА ЇХ МОРФОЛОГІЧНІ ТИПИ


Стисло викладено основні розробки з геометричної кристалографії циркону, напрацьовані багатьма дослідниками у XVIII– XX століттях. Узагальнено дані гоніометричних досліджень циркону із кристалічних порід Українського щита (УЩ). Вони охоплюють циркон переважно з гранітів і лужних порід більшості мегаблоків УЩ. Набір простих форм габітусного значення на кристалах циркону невеликий: {111}, {110}, {100}, {221}, {331} і {311}. Ці форми визначають два різко протилежні габітуси кристалів циркону: призматичний і дипірамідальний. Серед призматичних кристалів розрізняються декілька основних морфологічних типів кристалів: {110}+{111} – цирконовий, {100}+{111} – гіацинтовий, {110}+{100}+{111}, {110}+{100}+{111}+{311} і {110}+{100}+{311} – різновиди проміжного гіацинтово-цирконового типу. Серед дипірамідальних кристалів контрастні два морфологічні типи: огранені дипірамідою {111} і комбінацією дипірамід {111}+{331}+{221}. Проста форма {111} розвинена майже на всіх кристалах циркону із кристалічних порід УЩ, за винятком випадків, коли вона повністю витісняється на головках кристалів дитетрагональною дипірамідою {311}. Для кристалів циркону із сієнітів, маріуполітів, альбітитів і деяких пегматитів форма {111} є габітусною. Проста форма призма {110} також розвинена майже на всіх кристалах циркону із кристалічних порід УЩ, за винятком багатьох дипірамідальних {111} кристалів із сієнітів Жовтневого масиву і кристалів циркону гіацинтового типу. Вона визначає найбільш поширений морфологічний тип кристалів циркону призматичного габітусу – цирконовий. Проста форма призма {100} менш поширена на кристалах циркону із кристалічних порід УЩ, ніж форма {110}. Вона характеризує гіацинтовий морфологічний тип кристалів циркону призматичного габітусу і властива циркону із гранітів Приазов'я і Середнього Придніпров'я. Проста форма {311} є добре розвиненою на кристалах циркону гіацинтово-цирконового типу із гранітів і майже відсутня на дипірамідальних кристалах циркону із лужних порід. Прості форми {221} і {331} добре розвинені лише на дипірамідальних кристалах із сієнітів, маріуполітів, альбітитів і деяких пегматитів Приазов'я. Особливо вони характерні для кристалів циркону Азовського родовища. Проста форма пінакоїд {001} рідкісна і слабо розвинена, виявлена лише на кристалах циркону призматичного габітусу із бефорситів Чернігівського масиву і на дипірамідальних кристалах із сієнітів цього ж масиву. Ще дві дипіраміди {101} і {211} можна віднести до достовірних простих форм на кристалах циркону із кристалічних порід УЩ. Однак вони є рідкісними і виявлені лише на кристалах циркону із кислих порід. Інші гоніометрично заміряні прості форми на кристалах циркону із різних порід УЩ є слабо розвиненими і часто неповнограними, їх достовірність підлягає сумніву, і тому вони не прийняті нами для розгляду. Наведені дані про прості форми, габітуси і основні морфологічні типи кристалів циркону із кристалічних порід УЩ майже повністю підтверджують основні положення про морфологічні і структурні основи кристаломорфології циркону. Насамперед це стосується двох контрастних габітусних типів кристалів циркону: переважно в лужних породах ростуть дипірамідальні кристали, у кислих породах – різні морфологічні типи призматичних кристалів. Загалом набір, ступінь важливості і поширення простих форм на кристалах циркону із кристалічних порід УЩ відповідає морфологічним і структурним рядам кристалів цього мінералу. У той же час розмаїття морфологічних типів призматичних кристалів циркону із гранітів ще немає належного пояснення. Поки що можна констатувати, що кожний петрологічний тип граніту може характеризуватися певним морфологічним типом чи типами призматичних кристалів циркону. Дипірамідальний циркон із більшості проявів лужних порід УЩ молодший призматичного циркону із кислих порід щита. Циркони із сієнітів Яструбецького і Жовтневого масивів та Азовського родовища мають палеопротерозойський вік близько 1770 млн років. Він характеризує єдиний етап палеопротерозойського лужного магматизму, потужно проявленого на УЩ і багатого на рідкоземельну геохімічну спеціалізацію. Саме у цих породах поширені і навіть домінують (у маріуполітах Жовтневого масиву і сієнітах Азовського родовища) дипірамідальні циркони. Циркони із сієнітів і карбонатитів Чернігівського масиву, серед яких трапляються більш рідкісні дипірамідальні кристали, значно давніші – близько 2 млрд років. Циркони із кислих порід УЩ утворені переважно у період 2,2-1,8 млрд років. Дипірамідальний циркон на УЩ є докембрійським утворенням, який відображає відносно вузький у часі палеопротерозойський етап історії УЩ. Такий циркон трапляється у неогенових і четвертинних теригенних відкладах південно-західної частини УЩ, що може свідчити про наявність на цій території ще невідомих палеопротерозойських джерел лужного магматизму. Дипірамідальні кристали циркону також можуть належати різним альбітизованим породам та пегматитам кислих і лужних порід.

Ключові слова:  циркон, кристаломорфологія, прості форми, морфологічні типи, Український щитф 


ПРОСТЫЕ ФОРМЫ КРИСТАЛЛОВ ЦИРКОНА ИЗ КРИСТАЛЛИЧЕСКИХ ПОРОД УКРАИНСКОГО ЩИТА И ИХ МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ТИПЫ  


Кратко изложены основные разработки по геометрической кристаллографии циркона, наработанные многими исследователями в XVIII–XX столетиях. Обобщены данные гониометрических исследований циркона из кристаллических пород Украинского щита (УЩ). Они охватывают циркон преимущественно из гранитов и щелочных пород большинства мегаблоков УЩ. Набор простых форм габитусного значения на кристаллах циркона небольшой: {111}, {110}, {100}, {221}, {331} и {311}. Эти формы определяют два контрастных габитуса кристаллов циркона: призматический и дипирамидальный. Среди призматических кристаллов различаются несколько основных морфологических типов кристаллов: {110} + {111} – цирконовый, {100} + {111} – гиацинтовый, {110} +{100} + {111}, {110} +{100} + {111}+ {311} и {110} + {100} + {311} – разновидности промежуточного гиацинтово-цирконового типа. Среди дипирамидальных кристаллов выделяются два морфологических типа - ограненные дипирамидой {111} и комбинацией дипирамид {111} + {331} + {221}. Простая форма {111} развита почти на всех кристаллах циркона из кристаллических пород УЩ, за исключением случаев, когда она полностью вытесняется на головках кристаллов дитетрагональной дипирамидой {311}. Для кристаллов циркона из сиенитов, мариуполитов, альбититов и некоторых пегматитов форма {111} является габитусной. Простая форма призма {110} также развита почти на всех кристаллах циркона из кристаллических пород УЩ, за исключением многих дипирамидальных кристаллов {111} из сиенитов Октябрьского массива и кристаллов циркона гиацинтового типа. Она определяет наиболее распространенный морфологический тип кристаллов циркона призматического габитуса – цирконовый. Простая форма призма {100} менее распространена на кристаллах циркона из кристаллических пород УЩ, чем форма {110}. Она позволяет разпознавать гиацинтовый морфологический тип кристаллов циркона призматического габитуса и характерна для циркона из гранитов Приазовья и Среднего Приднепровья. Простая форма {311} хорошо развита на кристаллах циркона гиацинтово-цирконового типа из гранитов и почти отсутствует на дипирамидальных кристаллах циркона из щелочных пород. Простые формы {221} и {331} хорошо развиты только на дипирамидальных кристаллах из сиенитов, мариуполитов, альбититов и некоторых пегматитов Приазовья. Особенно они характерны для кристаллов циркона Азовского месторождения. Простая форма пинакоид {001} редкая и слабо развита, обнаружена лишь на кристаллах циркона призматического габитуса с бефорситов Черниговского массива и на дипирамидальных кристаллах из сиенитов этого же массива. Еще две дипирамиды {101} и {211} можно отнести к достоверным простым формам на кристаллах циркона из кристаллических пород УЩ. Однако они являются редкими и обнаружены лишь на кристаллах циркона из кислых пород. Другие гониометрически изученные простые формы слабо развитые и неполногранные, их достоверность подлежит сомнению и поэтому они не приняты нами для рассмотрения. Приведенные данные о простых формах, габитусах и основных морфологических типах кристаллов циркона из кристаллических пород УЩ почти полностью подтверждают основные положения о морфологических и структурных основах кристаломорфологии циркона. Прежде всего это касается двух контрастных габитусных типов кристаллов циркона: примущественно в щелочных породах растут дипирамидальные кристаллы, в кислых породах – различные морфологические типы призматических кристаллов. В общем набор, степень важности и распространение простых форм на кристаллах циркона из кристаллических пород УЩ соответствует морфологическим и структурным рядам кристаллов этого минерала. В то же время разнообразию морфологических типов призматических кристаллов циркона из гранитов еще нет должного объяснения. Пока можно констатировать, что каждый петрологический тип гранита может характеризоваться определенным морфологическим типом или типами призматических кристаллов циркона. Дипирамидальный циркон из большинства проявлений щелочных пород УЩ моложе призматического циркона из кислых пород щита. Цирконы из сиенитов Яструбецкого и Октябрьского массивов и Азовского месторождения имеют палеопротерозойский возраст – ∼1770 млн лет. Он характеризует единственный этап палеопротерозойского щелочного магматизма, мощно проявленного на УЩ и богатого на редкоземельную геохимическую специализацию. Именно в этих породах распространены и даже доминируют (в мариуполитах Октябрьского массива и сиенитах Азовского месторождения) дипирамидальные цирконы. Цирконы из сиенитов и карбонатитов Черниговского массива, среди которых встречаются более редкие дипирамидальные кристаллы, гораздо более древние – около 2 млрд лет. Цирконы из кислых пород УЩ образованы преимущественно в период 2,2–1,8 млрд лет. Дипирамидальный циркон на УЩ является докембрийским образованием, который отражает относительно узкий во времени палеопротерозойский этап истории УЩ. Такой циркон попадается в неогеновых и четвертичных терригенных отложениях юго-западной части УЩ, что может свидетельствовать о наличии на этой территории еще неизвестных палеопротерозойских источников щелочного магматизма. Дипирамидальные кристаллы циркона также могут принадлежать разным альбитизованным породам и пегматитам кислых и щелочных пород.

Ключевые слова:  циркон, кристалломорфология, простые формы, морфологические типы, Украинский щит


(Представлено членом редакційної колегії д-ром геол. наук, доц. С.Є. Шнюковим) 


Engl. [Abstract]

 PDF [Текст] - Мова статті : українська



© Квасниця І., Квасниця В., 2020

© Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2020